Два сусідніх села – Мамаївці і Шипинці, як дві гарні
молодиці, одна мова, одні пісні, схожі вишиванки. Спільний на двох Прут, рясні
поля, посередині яких виблискують рибою доглянуті стави. І якщо і виникали
якісь суперечки, то коло генделиків і лиш про футбол.
У обох сіл свої
поважні історії, родовід кожного укорінений і розгалужений, географія майже
кожної родини розповсюдилася на Європи, Канади й Америки.
Для всієї
Чернівецької області це два гонорових, хлібосольних, газдівських, гостинних
села, які провадять поважний, неспішний спосіб життя під скрипки глинницьких
ромів, звук котрих долітає з-за Прута.
Діти тут розумні і
талановиті, бо добрий генофонд.
Обидва села швидко
зорієнтувались у 90-ті і дали області хороших підприємців і бізнесменів. Були,
звичайно, розбіжності: у кого начинка смачніша на храму, у кого коропи в ставах
більші, у кого дівчата файніші, але не далі.
Та як бути геть
чесним, то Мамаївці завжди намагалися тримати гегемонію, як ближчі до
Чернівців. І нехотячи, часом, принижували самодостатність, історичний,
політичний, економічний, спортивний гонор шипинської громади, яка теж
унікальна.
Не так давно
стосунки між селами дістали загострення.
Декому у Мамаївцях
дуже не сподобалося, що Шипинці, не спитавши дозволу, рішенням сесії сільської
ради вирішили приєднатися до новоствореної Кіцманської ОТГ. Амбіції зашкалили і
замовні журналюги зачали рипіти перами, як глиницькі роми смичками.
На щастя, люди
розумні, ніхто з простих мешканців обох сіл, по обидва боки Лужанського
спиртзаводу, не сприйняв приєднання села Шипинці до Кіцманської, а не
Мамаївської ОТГ кардинально, як розрив України з Росією.
Шипинчани, котрі
зробили вибір на користь Кіцманя, аргументують просто: Кіцмань — місто-колиска
знаменитих історичних постатей, це багаторічний центр району, який вже
відбувся, який на слуху, де народилися син і батько Івасюки, і звідки
призивалася до войська вся Чернівецька область. Це при всій повазі до
мамаївської громади та її непересічної голови ОТГ. Активної, шанованої, мудрої
жінки.
Проте право вибору
— є право вибору.
За великим
рахунком, щоб не видумовували активісти попід буфетами і заполітизовані
журналісти, сусідні села нікуди не роз’їжджаються. Це не розірвання шлюбу з
розбиттям телевізорів і драпанням цвиками по меблях.
Якщо це виклик, то
він обдуманий і головним рефреном тут є: а давайте спробуємо, давайте
позмагаємось, окрім, як на футбольному полі, за кращий рівень самоврядування,
за кращий вигляд сіл, за кращий устрій життя людей.
І це не трагедія,
це — добросусідство.
Навіть у шлюбі зі
спільними дітьми ніхто ні до кого ланцами не прикутий.
Історична
перспектива кожного села — далека і,
віриться — світла. Влад і
адміністративних реформ ще буде багато. Що з цього вийде – мем видіти.
Може діти вирішать
визначитися по іншому. Головне, що обидва села мають право на багате, колоритне
життя, і вони до цього готові. Що Прут і надалі омиватиме їхні городи, а
Кіцмань і далі буде ближчим за Чернівці.
Ілля БОГДАНЮК,
житель села Шипинці.
Джерело: Вільне Життя – Новини Кіцманьщини: http://freelife.cv.ua/novini-kcmanschini/nam-pishut/8283-shipinc-mayut-pravo.html